Мастики , емульсії, пасти їх види, способи приготування та застосування

Для створення шару гідроізоляції на поверхні, яка ізолюється, або для приклеювання рулонних матеріалів до основи застосовують мастики та емульсії.
Мастики залежно від початкової сировини можуть бути бітумні, гумово-бітумні, дьогтьові, гудрокамові, бітумно-полімерні та ін. За способом застосування розрізняють мастики гарячі, які розігріваються перед використанням до плавлення, і холодні, що мають робочу консистенцію при кімнатній температурі.
Гарячі бітумні мастики виробляють п’яти марок: МБК-Г-55, МБК-Г-65, МБК-Г-75, МБК-Г-85 і МБК-Г-90 (цифрами позначено теплостійкість мастики у градусах) Марка мастики підбирається відповідно до температурних умов, в яких буде експлуатуватися покрівля чи гідроізоляція. Якщо температура розм’якшення мастики нижча тієї, яка може бути в даній конструкції, мастика може витікати, а гідроізоляція сповзати. Якщо використана надто тугоплавка мастика, то в зимовий час вона стає крихкою.
Гарячі бітумні мастики поставляють на будівництво у готовому розігрітому вигляді (температура 16()…180°С) в спеціальних бітумовозах або в твердому стані в паперових мішках. Перед використанням мастику, яка поставляється у твердому стані, розігрівають безпосередньо на місці застосування.
Необхідно пам’ятати, що гарячі мастики через високу температуру і липкість викликають сильні опіки при попаданні на відкриті ділянки тіла. Крім того, при розігріванні мастик необхідно суворо дотримуватися протипожежних заходів: бітум — горюча речовина.
Холодні бітумні мастики — розчини бітуму в органічних розчинниках (солярове масло, гас тощо) з добавками (портланд¬цемент, азбест, латекси та ін.), які надають мастиці тиксотропних властивостей, тобто мастика під дією механічного впливу при нанесенні її на основу розріджується, а потім, перебуваючи у спокої, мастика стає знову в’язкою. Завдяки цьому мастику можна наносити тонким шаром, після чого вона не стікає з поверхні. Твердне холодна мастика внаслідок випаровування розчинника і вбирання його в поверхню підлоги.
Холодну мастику поставляють на будівництво у готовому вигляді і застосовують при температурі не нижче 5°С. При більш низьких температурах мастику підігрівають до 60…70°С на водяній бані. Зберігають мастику в щільно закритій тарі. Оскільки мастика приготована на летких розчинниках, при роботі з нею необхідно дотримуватися правил протипожежної безпеки. Не можна забувати також, що пари розчинів у великій концентрації токсичні.
Бітумні емульсії готують шляхом тонкого диспергування (здрібнення) розплавленого бітуму у воді. Щоб краплини бітуму не злипалися, тобто щоб емульсія була сталою, вводять речовини — емульгатори — водорозчинні високомолекулярні органічні сполуки (мило, сульфітно-спиртову барду тощо). Ці речовини, концентруючись біля поверхні краплин бітуму, оберігають їх від злиття одна з другою. Приблизний склад емульсії: бітум — 40…60%, вода — 60…40%, емульгатор — 0,2…2%. При нанесенні бітумної емульсії на поверхню або при випаровуванні води захисні оболонки емульгатора руйнуються і краплини бітуму зливаються у суцільну масу.
Бітумні емульсії застосовують для влаштування гідроізоляційних і пароізоляційних покриттів, для грунтовки основи під гідроізоляцію і для гідрофобізації бетону. Наносити емульсії, на відміну від мастик, можна як на суху, так і на вологу основу. Позитивна якість бітумних емульсій — негорючість і відсутність токсичних речовин. Зберігати емульсії і працювати з ними можна лише при позитивних температурах.
Бітумні пасти — різновидність бітумних емульсій, в яких роль емульгатора виконують дрібненькі частки якої – не будь речовини, наприклад, глини, вапна, трепела. Приблизний склад бітумних паст, %: бітум — 40…50, вода — 35…45, неорганічний емульгатор — 10… 15. Бітумні пасти більш в’язкі, ніж емульсії. Застосовують їх для тих же цілей, що і емульсії.