Бітумні, дьогтеві в’яжучі, їх властивості, призначення й застосування

Бітуми — органічні в’яжучі речовини чорного кольору, які складаються з високомолекулярних вуглеводів та їх кисневих та сірчастих похідних. Бітуми зустрічаються в природі, але використовують в основному нафтові бітуми, які одержують під час перегонки і крекінгу нафти.
Залежно від консистенції (при температурі 18°С) бітуми поділяються на тверді, які характеризуються крихкістю, напівтверді, які мають пластичність, і рідкі — в’язкі речовини, що містять летучі вуглеводи. За призначенням розрізняють бітуми будівельні, покрівельні і дорожні.
Бітуми можуть при нагріванні (до 80…160°С) або при додаванні розчинників (гасу тощо) переходити в рідкий стан і в такому вигляді добре змочувати і просочувати інші матеріали; при охолодженні (до 20…25°С) або випаровуванні розчинника знову тверднути, міцно склеюючись з іншими матеріалами; надавати гідрофобні (водовідштовхуючі) властивості матеріалам, які ними просочені або покриті.
Недоліки бітуму — горючість і малий інтервал температур, коли бітум знаходиться у вигляді твердої, але не крихкої речовини. При зниженні температури до -10…20°С бітуми стають крихкими, а при температурах вище 50…60°С починають текти. Щоб збільшити інтервал робочих температур бітуму, до нього додають гуму, синтетичний каучук і полімери.
Будівельні бітуми поділяються на три марки: БН-50/50, БН- 70/30, БН-90/10. До показників, які визначаються спеціальними приладами, входять температура розм’якшення бітуму (у межах 50.. .100°С), в’язкість і пластичність. Будівельні бітуми при кімнатній температурі — тверді речовини, що поступово розм’якшуються під час нагрівання.
Дьогті — органічні в’яжучи речовини чорного або темно – бурого кольору напівтверді і рідкої консистенції, які одержують при сухій перегонці твердого палива (вугілля, торфу, деревини). Дьогті на відміну від бітумів мають сильний характерний Запах, обумовлений наявністю в ньому фенолу та його похідних. Ці речовини служать антисептиками. Тому дьоготь і матеріали на його основі застосовують не тільки для гідроізоляції, але й для захисту від гниття.
Крім самого дьогтю, у будівництві застосовують кам’яновугільний пек — залишковий продукт перегонки кам’яновугільних смол (чорна крихка маса). Пек використовують як добавку до рідких дьогтів для одержання дорожніх та будівельних дьогтів, лаків і просочувальних розчинів. Пековий пил токсичний, він легко подразнює слизисту оболонку і шкіру. При роботі з пеком необхідно вживати заходи до зниження пилеутворення, а також забезпечувати працюючих захисними засобами для ізоляції очей, органів дихання і шкіри.
Недолік дьогтю і дьогтьових матеріалів — менша довговічність, ніж у бітумів. Так, строк покриття з толю служить не більше 3…5 років, а з матеріалу на бітумі — руберойда б… 10 років.
Крім в’яжучих речовин (бітумів, дьогтів, пеків) для гідроізоляційних матеріалів використовують наповнювачі, розчинники та інші речовини.
Наповнювачі — матеріали, які служать для поліпшення властивостей бітумних і дьогтьових матеріалів і зниження їх вартості. Наповнювачі бувають пиловидні (молотий вапняк, крейда, трепел), волокнисті (азбест) і пластинчасті (слюда). Щоб одержати рулонні матеріали використовують листові наповнювачі (покрівельний картон, склотканина).
Розчинники бітумів і дьогтів — це гас, лігроїн, солярове масло та інші рідкі вуглеводи.